Translate

пʼятниця, 14 березня 2014 р.

Способи усунення накипу






Сьогодні в магазинах багато різних антинакипних засобів, засипавши які в чайник і прокип’ятивши, ви легко видалите накип. Ну а якщо такого засобу не виявиться у вас під рукою в потрібний момент, то зверніться до давно відомих способів:
1. При утворенні накипу покладіть у воду шкірку лимона і прокип’ятіть 15-20 хв або залийте холодну воду, покладіть 1 ст. ложку соди на 4 склянки води, прокип’ятіть декілька хвилин, потім обережно ножем зіскоблити розм’якшений накип або відмийте металевою мочалкою. Можна також, наповнити чайник картопляним лушпинням, налити по вінця води і поставити кип’ятити на кілька годин, потім застарілий накип видалити. Цю процедуру повторюють кілька разів.
2. Накип у чайнику можна видалити розчином оцтової есенції (1 частина есенції і 6 частин води), нагрів його до 70 ° С. При такій температурі витримують чайник 20-30 хв, потім ретельно його полощуть.
3. Також накип, усувають питною содою і оцтовою есенцією. У чайник заливають гарячу воду, доводять до кипіння, потім додають питну соду (2-3 ст. ложки соди на 1. л води), кип’ятять воду 20-25 хв, після чого воду зливають, заповнюють чайник водою з оцтовою есенцією (2 склянки на 4 л води). Таку воду кип’ятять ще 20 хв, потім розпушений шар накипу знімають, а чайник ретельно полощуть.
4. Можна позбутися від накипу в чайнику розчином соляної кислоти (4%-на концентрація). Такий розчин нагрівають в чайнику до 60 ° С, чекають 30 хв, після чого розчин зливають, а розпушений шар видаляють дерев’яною лопаткою. Потім чайник ретельно миють.
5. Можна в чайник налити воду, покласти в неї промиті картопляні очистки і кип’ятити до розм’якшення накипу, потім зішкребти їх.
6. Наповніть чайник шкіркою від яблук і груш, залийте гарячою водою і кип’ятіть до тих пір, поки накип не зійде.
7. Якщо кип’ятильник потемнів і покрився накипом, помістіть його у воду з оцтом (1-2 ст. Ложки на 1 л води) і дайте воді закипіти.













четвер, 13 березня 2014 р.

Хімізм

У хімічному відношенні вода досить активна. З багатьма речовинами вона вступає в хімічні реакції вже при звичайній температурі. З оксидами лужних і лужноземельних металів вона утворює основи:
СаО + Н2О = Са(ОН)2
З багатьма оксидами неметалів (ангідридами) вода утворює кисневмісні кислоти:
Р2О5 + 3Н2О = 2Н3РО4
З найактивнішими металами вона утворює основи з виділенням водню:
2Na + 2Н2О = 2NaOH + Н2 ↑
З деякими солями вода утворює так звані кристалогідрати, які характеризуються строго визначеною кількістю молекул води, що припадають на одну молекулу солі. Наприклад, з сульфатом міді вода утворює мідний купорос:
CuSO4 + 5Н2О = CuSO4 • 5Н2О
в якому на одну молекулу сульфату міді припадає п'ять молекул води. Воду, що входить до складу кристалів, називають кристалізаційною.
Кристалізаційну воду не слід плутати з гігроскопічною водою, яка поглинається (адсорбується) поверхнею і порами всіх речовин на відкритому повітрі. Деякі речовини відзначаються підвищеною здатністю поглинати вологу повітря. Внаслідок цього вони мокріють (наприклад, NaCl), а інколи навіть і розпливаються на повітрі (як CaCl2). Такі речовини називають гігроскопічними. На відміну від кристалізаційної, кількість гігроскопічної води в речовинах, змінна. Вона хімічно не взаємодіє з речовиною-адсорбантом.
При високій температурі водяна пара взаємодіє з залізом і іншими речовинами. Наприклад:
3Fe + 4Н2О = Fe3О4 + 4Н2
Раніше цю реакцію застосовували в техніці для добування водню.
У термічному відношенні вода досить стійка. Проте при температурах, вищих 1000°С, вона починає розкладатися на водень і кисень:
2Н2О = 2Н2 + O2

Вплив на організм людини




Багато хто думає, що воду з вапняком не можна пити, бо при кип'ятiннi випадає осад, який осiдає на нирках. Це неправда. Жодний осад в органiзмi не затримується. А вапняк мiстить кальцiй, який позитивно впливає на опорно-рухову систему. Тому люди, якi живуть у мiсцевостi з жорсткою водою, мають свою власну "мiнеральну воду". Шкодить вона тiльки, якщо постiйно та надмiру її вживати. Тодi в кровоносних судинах утворюються нарости, а на зубах - каменi.

На шкiру вода впливає так само. I ось чому: як вiдомо, шкiра дихає через пори, через них же виводяться i шлаки. Так от, кальцiй, що є в жорсткiй водi в надлишку, з'єднується з цими видiленнями i закупорює пори. Зв'язок тут прямий: що жорсткiша вода, то небезпечнiше закупорення. Причому пiд шкiрою утворюються кристали кальцiю - це той самий накип, який з'являється в чайниках. Це проявляється в сухостi шкiри пiсля вмивання i прийняття душу. В результатi шкiра висушується, починає лущитися, з'являються зморшки, лупа, виникають подразнення, фурункули тощо. Жорстка вода має гiркуватий смак, при її кип'ятiннi на поверхнi утворюється плiвка, а в процесi заварювання чаю можуть утворюватися пластiвцi бурого кольору.

Тривале вживання жорсткої води може спричинити шлунково-кишковi та серцево-судиннi захворювання. Отже, жорстку воду вживайте в мiру. Також бажано перевiрити в спецiальнiй лабораторiї, чи її жорсткiсть не надто велика.












Загальна характеритсика



Твердість води-сукупність властивостей,зумовлених вмістом у воді катіонів, кальцію та катіонів магнію. Жорсткість води визначають за кількістю солей кальцію і магнію в ній. Якщо вода містить значні кількості таких солей, то таку воду називають жорсткою, а коли цих солей зовсім немає, або вони містяться в незначних кількостях, то — м'якою.
Відрізняють тимчасову, або карбонатну, жорсткість води і сталу. Тимчасова жорсткість обумовлюється наявністю кислих карбонатів (гідрокарбонатів) кальцію і магнію: Ca(HCO3)2 і Mg(HCO3)2, а стала — наявністю сульфатів і хлоридів кальцію і магнію: CaSO4, MgSO4, CaCl2 і MgCl2. Загальна жорсткість води являє собою суму тимчасової і сталої жорсткості.
Жорстка вода непридатна майже для всіх галузей виробництва. Так, наприклад, жорстку воду не можна використовувати для прання білизни, миття шерсті і фарбування тканин, бо в ній мило втрачає свою мийну здатність. Це пояснюється тим, що розчинний у воді стеарат натрію С17Н35COONa, який становить головну складову частину мила, переходить у нерозчинний стеарат кальцію (або магнію), утворюючи так зване кальцієве (або магнієве) мило:
2С17Н35COONa + CaSO4 = Са(С17Н35СОО)2 ↓ + Na2SO4
При цьому мильна піна утворюється тільки після повного осадження іонів кальцію і магнію, на що непродуктивно витрачається багато мила. Крім того, утворюваний осад кальцієвого і магнієвого мила міцно осідає на волокнах тканин і забруднює їх, а при фарбуванні утворює плями.
Жорстка вода непридатна і для цілого ряду інших виробництв: паперового, шкіряного, крохмального, спиртового тощо. Вона непридатна і для паросилового господарства, бо при кип'ятінні води утворюється накип, який погано проводить тепло, внаслідок чого збільшується витрата палива. Накип викликає інтенсивне руйнування стінок котлів, що може призвести до аварії.
Для приготування їжі жорстку воду теж не вживають, бо в ній погано розварюються м'ясо і овочі. Для пиття вона теж непридатна.
Для чисельного вираження жорсткості води вказують концентрацію в ній катіонів кальцію та магнію. Рекомендована одиниця СІ для вимірювання концентрації — моль на кубічний метр (моль/м³), але, на практиці, для вимірювання жорсткості частіше використовується мілімоль на літр (ммоль/л).
У різних країнах використовуються різні позасистемні одиниці — градуси жорсткості.
























Способи пом'якшення води









Для усунення жорсткості води, тобто її пом’якшення, з води потрібно видалити йони Са2+ і Mg2+ у вигляді нерозчинних солей.
Тимчасову жорсткість води усувають кип’ятінням:
Ca(HCO3)2 = СаСО3↓ + Н2О + СО2↑
Mg(HCO3)2 = MgCO3↓ + Н2О + СО2↑
Під час нагрівання йони Са2+ і Mg2+ виводяться з розчину у вигляді нерозчинних карбонатів. Саме легкість усунення тимчасової твердості води під час нагрівання зумовлює назву — «тимчасова».
Постійну жорсткість води, зумовлену сульфатами та хлоридами Кальцію і Магнію, неможливо усунути кип’ятінням, оскільки ці солі не розкладаються. Назва «постійна жорсткість» походить саме від того, що її не можна усунути простим нагріванням води. Її усувають введенням у воду деяких реагентів — натрій карбонату (кальцинована сода), кальцій гідроксиду (вапняна вода), натрій ортофосфату. Одночасно усувається як тимчасова, так і постійна, тобто загальна жорсткість води. Наприклад:
Ca(HCO3)2 + Са(ОН)2 = 2СаСО3↓ + 2Н2О
MgSO4 + Na2СО3 = MgCO3↓ + Na2SO4
Ca(HCO3)2 + Na2СО3 = СаСО3↓ + 2NaHCO3
3CaSO4 + 2Na3РО4 = Са3(РО4)2↓ + 3Na2SO4
Сучасний спосіб пом’якшення води заснований на використанні катіонітів. Катіоніти — це тверді речовини, нерозчинні у воді, до складу яких
входять рухливі катіони Na+. Спрощено їх зображують так: Na2R. Катіони Na+ можуть обмінюватися на катіони навколишнього середовища, наприклад Са2+ і Mg2+. Під час пропускання води крізь колонку з катіонітом йони Са2+ і Mg2+ затримуються в ньому, а катіони Na+ з катіоніту переходять у воду:
Na2R + Са2+ = CaR + 2Na+
Катіоніт періодично регенерують, промиваючи його концентрованим розчином натрій хлориду.